Непал, частина 2. Трек Ланг Танг

Наша подорож почалася з трансферу автобусом із Катманду в село Syabrubesi — це останнє село, куди доходить транспорт, і саме звідти починається пішохідний маршрут.

Дорога до Syabrubesi не обійшлася без пригод. Ми їхали вузькими непальськими дорогами, і що вище піднімалися, то з більшим трепетом я дивилася на урвище, яке тягнулося вздовж дороги. Подекуди було так вузько, що автобус зупинявся, з нього виходив один із наших портерів і вміло скеровував водія — активно плескаючи по кузову, коли до урвища лишалися лічені сантиметри.

Не доїжджаючи кілометрів двадцять п’ять, ми підійшли до розмитої ділянки дороги, і водій просто відмовився їхати далі. Ми торгувалися майже дві години — не допомогло.

Маршрут і набір висоти

Село Syabrubesi лежить на висоті 1500 м — приблизно як столиця Непалу Катманду, у зоні субтропіків. Кінець маршруту — на майже 4000 м, у селі Kyanjin Gompa. За п’ять днів клімат змінюється від вологого лісу до голого каміння й льодовиків.

Насправді маршрут можна було трохи «послабити» й розкласти на вісім-дев’ять днів, із коротшими переходами та плавнішим набором висоти. Але, крім мене, у групі були самі спортсмени, звиклі до таких навантажень, — розтягувати задоволення вони не хотіли.

Про підготовку

Перед треком мені радили за можливості активно займатися спортом: особливо корисно бігати й ходити пішки сходами. Що більше — то краще. За підсумком уся моя підготовка звелася до того, що я періодично ходила на йогу й один раз таки вибралася на стадіон після роботи.

У перший день треку я зрозуміла, що була, м’яко кажучи, неправа, і підготовці варто було приділити трохи більше уваги.

У перший день ми стартували не зранку, як планувалося, а десь в обід — через організаційні негаразди. До речі, у Непалі всілякі організаційні негаразди — абсолютно нормальне явище. Про це треба пам’ятати, бути готовим, і все, що від вас вимагається, — розслабитись.