Чеджу-до — це корейські Гаваї, тільки з мандаринами замість ананасів і без американських цін. Коли острів почав з’являтися у списках на кшталт Best in Travel 2026, я не здивувалась: вулкан, море, треки, їжа — усе в комплекті, а переліт із Сеула триває годину й коштує як піца з доставкою.
Корейці літають сюди на вихідні так само буденно, як ми колись їздили в Карпати. І це найкраща рекомендація: місця, куди місцеві повертаються знову й знову, рідко розчаровують.
Сонгсан Ільчульбон: вулкан на сніданок
Головна листівка острова — туфовий конус Сонгсан Ільчульбон, він же «пік сходу сонця». Підйом на кромку кратера займає хвилин двадцять п’ять добре обладнаною стежкою, і так, вставати о п’ятій ранку заради світанку тут справді варто. З вершини видно весь східний берег і зелене блюдце кратера, що внесене до списку ЮНЕСКО.
Халласан: найвища точка Південної Кореї
У центрі острова — вулкан Халласан, 1947 метрів, і це найвища гора всієї Південної Кореї. Якщо на вершину часу немає, є компромісні маршрути Йонсіль та Орімок: дерев’яні сходи, криві сосни, хмари під ногами. Після Непалу мене складно вразити стежками, але корейський підхід до їх облаштування вражає: здається, тут можна пройти трек у білих кросівках і не зіпсувати їх.
Хеньо — жінки, які до сімдесяти років пірнають за молюсками без акваланга. Після зустрічі з ними скарги на важкий робочий тиждень звучать якось непереконливо.
- Як дістатися
- переліт із Сеула ~1 година, рейсів десятки на день
- Скільки днів
- мінімум 3–4: схід сонця, Халласан, узбережжя
- Коли їхати
- квітень–червень або вересень–жовтень
- Що скуштувати
- мандарини, халлабон і морепродукти від хеньо
Чеджу — з тих місць, де план на день розвалюється після першої ж зупинки, бо за кожним поворотом прибережної дороги хочеться вийти. Закладайте на острів більше часу, ніж радять путівники, — і беріть із собою порожню валізу під мандарини. Серйозно.







