Коли в жовтні Lonely Planet опублікував свій Best in Travel 2026 і я побачила там Сардинію, перша думка була: ну все, тепер туди поїдуть усі. Друга думка: усі поїдуть у липні та серпні — а отже, травень і вересень залишаться нам.
Сардинія — це той рідкісний випадок, коли слово «райські пляжі» з рекламних буклетів не перебільшення. Проблема лише в тому, що в сезон на цих райських пляжах лежить пів Європи. Тому розповідаю про острів у форматі «як я б їхала туди зараз»: поза сезоном, зі сходу, і переважно пішки.
Східне узбережжя: Кала Голоріце і Кала Маріолу
Найвідоміші бухти острова ховаються в затоці Орозеї, між Кала Гононе та Баунеї. До Кала Голоріце не можна під’їхати: або дві години пішки вниз через вапнякове плато Голго, або човном — але човнам заборонено висаджувати людей просто на пляж, тож фінальні метри все одно вплав. Вхід на пляж лімітований, у сезон перепустку треба бронювати онлайн заздалегідь.
Кала Маріолу — сусідка, до якої більшість припливає на екскурсійному човні з Кала Гононе. Якщо море спокійне, беріть маску: риби там не бояться людей настільки, що це вже майже акваріум.
Найкрасивіші пляжі Сардинії — ті, до яких треба йти пішки дві години. Це не збіг: натовп відсіюється на першому кілометрі.
- Перельоти
- аеропорти Кальярі (південь) та Ольбія (північний схід)
- Авто
- брати одразу в аеропорту — громадський транспорт між бухтами майже не ходить
- Коли їхати
- травень–червень або вересень–початок жовтня: море тепле, людей менше
- Кала Голоріце
- вхід платний і лімітований, бронювати перепустку онлайн
Чи варто їхати, коли про острів напишуть усі тревел-медіа світу? Варто — просто не тоді, коли всі. Сардинія велика, і навіть у серпні там можна знайти порожню бухту. А в травні порожніми будуть навіть ті, що на обкладинках путівників.







